Питання номер один, яке ми маємо вирішити у процесі побудови НУШ, не «що робити вчителеві», а «яким бути вчителеві».
Тисячі разів повторював і повторюю: «продвинутому» вчителеві чи директорові школи не треба давати «вказівок» (методичних рекомендацій, інструкцій, інструкцій на інструкції тощо), вони самі знають «що робити». І звіти «про пророблену роботу» від них немає сенсу вимагати усіляким начальникам і перевіряльникам. Навпаки, начальники мають звітувати про те, що вони роблять для того, щоб ці люди могли ефективно працювати.
Згадайте знамениту фразу Стіва Джобса: «Немає сенсу наймати тямущих людей, а потім вказувати, що їм робити. Ми наймаємо людей, щоб вони казали, що робити нам».
НУШ відбудеться тільки у випадку, якщо в освітянському середовищі буде зрощуватись інноваційна культура, у якій ти як вчитель чи директор школи, можеш бути:
- самодостатнім і незалежним;
- не боятимешся висловлювати критичні зауваження у бік безпосереднього керівника (бо начальник - це лише певна функція, а не «священна корова»);
- розумітимеш, що в тебе є право на помилку (ти можеш зазнати невдачі, але тобі ніхто і ніщо не заважатиме спробувати знову);
- матимеш достатньо часу і коштів для власного професійного розвитку та відновлення сил тощо.
Якщо цього не буде, той зміст модернової освіти, який призводить до прориву в інших країнах, механічно перенесений у середовище несвободи і тотальної недовіри, не зможе справити позитивного ефекту.
Ну не може будувати нову освіту затуркана людина, яка постійно втягує плечі, побоюючись покарання за будь-який самостійний крок чи невчасно поданий звіт!
Доки система зрощуватиме типаж «вигорілого» і законтрольованого вчителя із дбайливо сформованою «навченою безпорадністю», доки навколо вчителя формуватиметься агресивне середовище, таланти українських вчителів так і залишаться незапитаними й нереалізованими.
Зайве доводити, що не від агентів, ворон і ангелів, а від Його Величності Вчителя залежить успіх (провал) освітніх реформ.
Немає коментарів:
Дописати коментар